Ельбрус Тедеєв: „Я - патріот України”
08.05.2008 | Прес-служба АСБУ
Ельбрус Тедеєв - народний депутат України, заступник голови комітету ВР з питань молодіжної політики, спорту, туризму та фізичної культури.
“Я тільки в Україні зрозумів, що означає слово “патріот”. Я – патріот України. Усвідомив це.., коли ще не розумів українських слів, не розумів гімну”, - ці слова належать українському триразовому чемпіонові світу, чемпіонові Європи, бронзовому призерові Олімпіади в Атланті 1996 року, чемпіонові Олімпійських ігор в Афінах 2004 року, депутатові Верховної Ради V та нинішнього скликань, заступникові голови парламентського комітету з питань молодіжної політики, спорту, туризму та фізичної культури, співпрезидентові Асоціації спортивної боротьби України Ельбрусові Тедеєву - „сину Осетії та українського народу”, як його називає українська преса.
Народився та виріс майбутній олімпієць та парламентар України неподалік Владикавказа, в селі Ногір. Родина, в якій піднімали на ноги трьох синів, жила далеко не заможно. В інтрев’ю одному з українських видань Ельбрус Тедеєв якось розповів: „Мені запам’ятався один випадок з дитинства. Мати захворіла на грип з ускладненнями. Це було взимку. Брати зранку побігли по своїх справах, а я, п’ятирічний, сидів з мамою. Спитав, чого б їй хотілось з’їсти? Мама попросила яблуко. Я вийшов на подвір’я, та й думаю: "Ну що за дивне бажання? Взимку яблук не буває!.." Й стало соромно повернутись додому... Хоча можна ж було піти на базар, і будь-яка продавщиця дала б дитині пару яблук!.. Через багато років не раз з гіркотою згадував цей випадок, коли не зміг потішити маму... А під час одного з приїздів на батьківщину посадив мамі яблуневі деревця...”
З 11 років Ельбрус Тедеєв долав пішки по 10 кілометрів до Владикавказа, на стадіон "Динамо", аби тренуватися. Першим наставником майбутнього олімпійця був Артур Базаєв - призер першості СРСР, володар Кубка світу.
– Спорт сформував у мені певне ставлення до життя, до його цінностей. А головна цінність – те оточення, в якому я “варився”... Друзі, з якими ділив шматок хліба, тренувалися. Тренувалися зі справжнім фанатизмом і готові були цим займатися цілодобово. Бувало, що й у їжі собі відмовляли. Під час короткого перепочинку булку пожуєш — і край”, – згадує чемпіон.
На першості Росії серед дорослих 19-річного спортсмена помітили українські фахівці, які й запросили його в Україну. У 1993 році Ельбрус Тедеєв приїхав у Київ – столицю країни, яка стала для осетина другою Батьківщиною. Тодішнього президента Асоціації спортивної боротьби України Бориса Савлохова (нині покійний), який, власне, й запросив юного спортсмена в Україну, Ельбрус Тедеєв завжди пам’ятатиме, адже він зробив суттєвий внесок у розвиток вільної боротьби в Україні. Початківцеві створили в нашій країні гарні умови для праці. Для праці на перемогу. Афінському "золоту" передували десятигодинні щоденні тренування на борцівскому килимі, 30-кілометрові кроси за будь-якої погоди. Не дивно, що найбільшим досягненням у житті народний депутат сьогодні вважає саме працелюбність. На Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Ельбрус Тедеєв у фіналі переміг дворазового чемпіона США Келлі. Подолав суперника, хоч сам був травмований, – з раною на голові, якої зазнав у попередньому поєдинку. Грецькі вболівальники влаштували тоді нашому спортсменові овацію, скандуючи: "Ельбрус! Україна!".
Що передувало таким гучним оваціям, описав журналіст та знавець боротьби Ян Димов у книзі „Від болю голос хрипне”: „Афіни-2004.… До фіналу хвилин сорок. У приміщенні для розминок малолюдно... Тедеєв неспішно ходить по килиму, присідає, розтягується в напівшпагаті. На шиї у нього рушник, який він час від часу прикладає до потилиці. До Ельбруса підходить лікар збірної України Мераб Швангірадзе:”Кровить? Будемо штопати…”
Тедеєв... кладе лоба на зведені руки. Лікар ретельно протирає спиртом розсічення, відкриває срібну металеву коробочку і дістає пінцетом вигнуту голку з уже проселеною ниткою. Я чую легке хрустіння, коли голка проколює шкіру. Лікар шаманить: “Зараз, Бусик, зараз, потерпи, дорогий!”. Один стібок, другий, третій. Ні звуку. Я не кожний день бачу, як без анестезії зашивають рани. Кажу про це Швангірадзе, і в відповідь...: “Та ви з глузду зїхали! Нам тільки позитивної допінг-проби не вистачає! Яка анестезія?! Яке обезболювання?” Лікар складає інструменти.... Тедеєв підводиться й починає передфінальну розминку…”.
– Це все роблю для України, - скаже Ельбрус Тедеєв пізніше, вже як співпрезидент Асоціації спортивної боротьби України, як народний депутат України і як олімпійський чемпіон, звісно.
На церемонії закриття Олімпійських ігор 2004 року в Афінах Ельбрусові Тедеєву випала честь нести прапор України.
– Я пишаюся тим, що мені, осетину, довірили пронести прапор спортивної делегації України на Олімпіаді”, - сказав з цього приводу Ельбрус Тедеєв журналістам.
"Ти стільки вищих нагород приніс країні, що маєш повне право вважати себе українцем", - говорять йому сьогодні. І, погодьтесь, справедливо. Ельбрус Тедеєв відзначений державними нагородами України: відзнакою Президента, хрестом “За мужність", "За заслуги перед Вітчизною".
– Олімпійське “золото” дало мені поштовх бути більш громадською людиною. Золота медаль Афін – найбільша перемога. Бути представником законодавчого органу – Верховної Ради України – це найбільша звитяга, – переконаний сьогодні депутат-олімпієць.
Які ж проблеми бачить у вітчизняному спорті заступник голови парламентського комітету молодіжної політики, спорту, туризму та фізичної культури Ельбрус Тедеєв? Його непокоїть те, що в країні вкрай недостатньо дитячих спортивних шкіл, а тренери за свою важку та відповідальну працю отримують надто низьку зарплатню. І це тоді, як „професійний спорт – за дитячим та юнацьким спортом, який повинен розвиватися в Україні”, - переконаний народний депутат. Тому визначає для себе завдання: приділяти увагу регіонам, „де народжуються та зростають майбутні чемпіони”, виїздити на місця, спостерігати за змаганнями. Законодавчо працювати задля збільшення технічних баз, які б дозволили готувати спортсменів, над можливістю будівництва сучасних спортивних об’єктів. І налаштований депутат на позитив: “В Україні стільки чемпіонів і призерів світу та Європи, що авторитет нашої країни не викликає сумнівів. Традиції ці зберігатимемо і примножуватимемо. Робитиму все, щоб наші спортсмени перемагали на змаганнях. Це для мене головне.”
Як співпрезидент Асоціації спортивної боротьби України Ельбрус Тедеєв вже робить чимало. Призери та чемпіони світу та Європи отримують матеріальні заохочення, підтримується серйозний авторитет Київського міжнародного турніру серед світової спортивної спільноти.
Він тренував та виховав для України чемпіона світу-2006 Ібрагіма Алдатова.
Під час дострокових парламентських виборів у 2007 році Ельбрус Тедеєв щоденно проводив по 3—4 зустрічі з виборцями. „Аби вирішувати проблеми людей, у законодавчій діяльності потрібно докладати зусиль не менше, ніж для завоювання олімпійської медалі!”, - саме так налаштований Ельбрус Тедеєв щодо парламентської роботи.
Олімпієць та парламентар побував у багатьох столицях світу, на різних континентах, але Київ вважає найкращим містом у світі, в якому багато улюблених місць: Хрещатик, Софійський собор, Ботанічний сад... Кілька разів піднімався на Говерлу (поряд тренувальна база збірної України, і спортсмен Ельбрус Тедеєв часто бігав там крос). До речі, з українською Говерлою пов’язаний ще один рекорд спортсмена: він вибіг та спустився з карпатської вершини за годину двадцять дев’ять хвилин! На Говерлі, біля бетонного каменя-хреста, завжди зупинявся і читав молитву. „Без ласки Божої не досяг би нічого в житті…”, - переконаний олімпієць. Він регулярно відвідує церкву та переконаний, що Бог повинен бути присутній в душі кожної людини...
І про родину олімпійського чемпіона. Він батько двох доньок, які народилися в Києві. Його дружина – осетинка, за спеціальністю – економіст. Двоюрідний брат - Джамбулат Тедеєв - перший чемпіон Європи в незалежній Україні, наразі - головний тренер збірної Росії з вільної боротьби.
Що розповідають про нашого, українського, чемпіона? Ось лише окремі цитати. Тренер олімпійського чемпіона Руслан Савлохов: "Ельбрус... людина з сильним характером, уміє досягати мети. Після Олімпіади Тедеєва затвердили співпрезидентом національної Асоціації спортивної боротьби. Я впевнений, що Ельбрус немало зробить для розвитку нашого виду спорту в країні". Викладач київського інституту фізкультури: “Ельбрус — колосальний приклад молодим, з якими він не гребує працювати на тренуваннях. Бог допомагає йому на великих турнірах, бо Бусик — дуже добра і чуйна людина”.
Парламентська робота на благо виборців, України – це теж дуже великий, вагомий „турнір”. Немає сумніву, що й тут Ельбрус Тедеєв теж здобуде золото, адже, як каже він сам, “я готовий працювати, звик до праці...”.
Біографічний матеріал про олімпійського чемпіона підготовлено на основі його інтерв’ю виданням: «Спортивна газета», „День”, „Газета по-українськи”, „Україна молода”, „Високий Замок”, „Львівська газета”, „Поступ”, „Бульвар", „Факти", „Київський телеграф”, „Київські відомості”, „Газета по-київськи”, „Обозреватель”, „Главред”, а також за книгою Я.Димова „Від болю голос хрипне”.
|
