Блог Тедеєва. Пожинаємо плоди зміни поколінь.

29.10.2010 | 

Президент АСБУ розмірковує над причинами невдалих виступів наших борців на останніх міжнародних турнірах

Привіт усім любителям спортивної боротьби! В черговому блозі хочу поговорити про причини невдалих виступів наших команд на останніх міжнародних турнірах у Чечні та Дагестані.

Нажаль, на Міжконтинентальному кубку в Хасав’юрті збірна України задовольнилася лише шостим місцем, а в Грозному з восьми співвітчизників у призи потрапив лише Василь Федоришин (срібна медаль). Що тут скажеш? Василь молодець, одначе по праву йому належить «золото» цих змагань. Нажаль, на Кавказі не завжди все робиться по-чоловічому. Головне для організаторів – потішити тих чиновників, котрі на трибунах. Потішити земляком, котрий став переможцем, при тому образивши гостя – це не йде ні в які рамки чесної гри!

Коли я ще був спортсменом, то Василь тягнувся до нас, хотів постійно боротися з сильними, і сам ставав сильним. Бачите – сьогодні Федоришин один з найкращих борців планети! Одначе, молодші співвітчизники не йдуть по його стопам, і навіть на зборах уникають сутичок з сильними борцями. Через це ми тепер маємо відсутність конкуренції. Василь – самий стабільний, самий благородний, самий трудолюбивий з усіх борців, які у нас є. І Бог звертає увагу на тих, хто працює до сьомого поту, Федоришин – це не лише талант, а й довгі роки титанічних зусиль і «паханини» на тренуваннях.

Що можна зробити, щоб підвищити кваліфікацію решти молодих борців? Я вважаю, що доречним буде проведення спільних тренувальних зборів з росіянами, турками, азербайджанцями, та іншими традиційно сильними командами. Ми б ці команди запрошували вже зараз, однак для цього потрібні великі гроші. Впевнений, що ті повідомлення, які нині надсилає Президент держави, з часом сприятимуть втіленню всіх спортивних планів у реальність, через залучення великого бізнесу та державних підприємств. Принаймні, ми робимо все можливе, щоб наша молодіжна збірна була конкурентоздатною на фоні найсильніших борцівських держав світу.

Сьогодні конкурувати з вихованцями кавказької школи боротьби, російської школи боротьби, іранської, азербайджанської дуже складно. Адже там в одну спортивну залу ходять більше тисячі дітлахів, котрі займаються однією лише вільною боротьбою. Всі вони – сильні, харизматичні, і, найголовніше – попри юний вік – уже прагнуть перемагати! Багато хто запитує: чому і в США така сильна борцівська школа? Відповідаю – там є, так би мовити, коледжна боротьба, де цим видом спорту займаються десятки тисяч дітей та підлітків. На хвилиночку, наш вид спорту в США входить до десятки найпопулярніших.

До чого я все це веду? Та до того, що нам сьогодні бракує масовості! Сьогодні ми робимо все можливе для залучення молодого покоління, одначе нема такої можливості, щоб у кожному містечку був борцівський зал та кваліфікований тренер, який був би зацікавлений у вихованні талановитих борців. Адже олімпійських чемпіонів мегаполіси не виховують! Погляньте, чи не кожен титулований борець виріс у селі, і в буквальному сенсі з горОду бігав на тренування.

Я впевнений, що і в нашій українській боротьбі настане той час, коли діти зможуть без проблем займатися улюбленою справою. Та нині у нас можемо констатувати розрив між поколіннями: Стадник, Федоришин, Алдатов та Данько не можуть боротися одвічно, а на зміну їм ніхто не приходить. Все це через брак борцівської інфраструктури, і я впевнений, що з проведенням Євро-2012, численних змагань, запланованих на 2011 рік, ми помалу будемо вирішувати і нашу борцівську проблему.

Надсилайте Ваші електронні листи на адресу: tedeevblog@ukr.net, з радістю відповім на всі запитання. До зустрічі!